Ранок. Чоловік Псакі стурбований:
– Джен, на тобі особи немає. Погано спалося?
– Так любий. Вже третю ніч поспіль один і той же кошмар сниться. Варто закрити очі, як я опиняюся в Білорусі. Там до мене підходить Лукашенко, суне мені в руки лопату і наказує копати Білоруське море. Мовляв раз сказала, що море там є – то роби. Так всю ніч і копаю – втомлююся дуже. Не знаю, що й робити.
– А ти, коли він наступного разу тобі насниться, лопату не візьмеш, і скажи, що не будеш більше копати. А якщо він буде наполягати, скажи, що Путіну поскаржишся. Лукашенко Путіна точно поважає і від тебе відстане.
На наступний ранок Псакі прокидається остаточно умотал:
– Заснула і знову опинилася в Білорусі. І знову підійшов цей бридкий Лукашенко. Я лопату брати не стала і сказала йому про Путіна, як ти навчив.
– Ну а далі?
– Лукашенко посміхнувся і подзвонив Путіну. А той сказав, щоб я море більше не копала, але лопату взяла.
– Ну так значить все вийшло?!
– Не зовсім – я потім всю ніч Ростовські гори насипала… Одна… Цієї гребанний лопатою…
Залишити відповідь