Ранок. Чоловік Псакі стурбований:

– Джен, на тобі особи немає. Погано спалося?

– Так любий. Вже третю ніч поспіль один і той же кошмар сниться. Варто закрити очі, як я опиняюся в Білорусі. Там до мене підходить Лукашенко, суне мені в руки лопату і наказує копати Білоруське море. Мовляв раз сказала, що море там є – то роби. Так всю ніч і копаю – втомлююся дуже. Не знаю, що й робити.

– А ти, коли він наступного разу тобі насниться, лопату не візьмеш, і скажи, що не будеш більше копати. А якщо він буде наполягати, скажи, що Путіну поскаржишся. Лукашенко Путіна точно поважає і від тебе відстане.

На наступний ранок Псакі прокидається остаточно умотал:

– Заснула і знову опинилася в Білорусі. І знову підійшов цей бридкий Лукашенко. Я лопату брати не стала і сказала йому про Путіна, як ти навчив.

– Ну а далі?

– Лукашенко посміхнувся і подзвонив Путіну. А той сказав, щоб я море більше не копала, але лопату взяла.

– Ну так значить все вийшло?!

– Не зовсім – я потім всю ніч Ростовські гори насипала… Одна… Цієї гребанний лопатою…