* * *
Захотів одного разу мужик (М) познайомитися з якоюсь пристойною жінкою (Ж).
Пішов в ресторан, сидить, оглядає всіх. Дивиться, (Ж) одна сидить, вирішив
підсісти.
(М): – Можна до вас за столик підсісти?
(Ж) (судорожно): – Мможжно!
Присів до неї, вона мовчить, на нього дивиться.
(М): – А випити хочете?
(Ж) (судорожно): – Ххоччу!
Випили, поїли.
(М): – А можна запросити вас потанцювати?
(Ж) (судорожно): – Мможжно!
Потанцювали, пора вже й додому.
(М): – А можна проводити вас додому?
(Ж) (судорожно): – Мможжно!
Проводив, прийшли до її будинку, вона мовчить.
(М): – А хочете, щоб я зайшов до вас?
(Ж) (судорожно): – Ххоччу!
Зайшов він до неї додому, знову випили. У мужика вже терпіння немає.
(М): – А можна вас помацати?
(Ж) (судорожно): – Мможжно!
Hу він її погладжує, а сам думає – чого це вона так дивно відповідає?
(М): – А ви нічим не хворієте?
(Ж) (судорожно): – Hні!
(М): – А чому ви так дивно відповідаєте??
(Ж) (судорожно): – Тррахатись хочу! Аж зводить! Hу тягни давай!
Залишити відповідь